Майкл негодует...
Я мовчав-мовчав, але кількість істеричних (перепрошую) постів зашкалила.
Отже.
Розповім всю історію з самого початку.
Які тільки мені прийшла повістка, я подзвонив у прес-службу генштабу. Представився і сказав, що мені прийшла повістка. Також сказав, що я збираюсь йти в армію. Також сказав, що я, впринципі непогано працюю з інформаційов і т. д.
Мені одразу дали контакт Тетяни Попової з МінСтець.
Подзвонив пані Поповій. Ми з нею зустрілись і вона запропонувала варіант, при якому те, що я вмію робити добре, зможе реалізовуватись під час служби найкраще. Працювати в Департаменті інформаційних шось-там. Якось так.
Тобто зрадою це назвати важко. Я, чесно кажучи, вважав, що це не варто афішувати, але після того шуму, що піднявсі, вже нема змісту.
Тепер мені залишилось пройти підготовку у Десні і всьо - готовий приступати до виконання обов'язків.
Тепер щодо "Майклові Щуру прислали повістку! Як вони могли?! Зрада! Дибіли..."
Знаєте, чого ви мене позбавили? Ви всі, хто писав ці істеричні (знову перепрошую) повідомлення? Знаєте, що ви у мене відібрали? Право вибору.
А знаєте чому? Бо:
1) якщо я піду в той департамент інформації, то для тих, хто зараз воює, я буду "сциклом, який підмовив дурналістів, щоб вони підняли крик, щоб відмазатись від армії";
2) якщо я піду воювати, то я буду "жертвов влади, якій заткнули рота".
Дякую, друзі [кланяється] підсобили!
Ви взагалі думали про наслідки перед тим, як то всьо писати. Ви про наслідки взагалі думаєте? Так я розумію - сумно, розхвилювались, не хочеться, щоб хтось йшов туда, де стріляют. Це природньо. Це нормально.
Але ж курча ляґа!!! Це я маю вирішувати, а не ви!
Ви позбавили мене права вибору! От що ви мені залишили? Ви мені залишили тільки один вибір. Той, який ви вважаєте правильним.
А як же я? Може я також маю право вирішувати, куди мені йти і що мені там робити?
Скажу більше - ні у кого з вас немає права вирішувати це замість мене. А ви це зробили. Ви всі, хто писав ці істеричні (ще раз перепрошую, але вони справді такі) тексти, ви дружно позбавили мене права вибору.
І наостанок. Дорогі дурналісти, ви зараз нічим не відрізняєтесі від тих, хто відмазує своїх друзів/синків/чоловіків/однокласників/співробітників.
Ви зараз намагаєтесь створити ще одну касту недоторканих.
