Обед с Исметом Язиджи. Топ-менеджер lifecell рассказывает о карантинной реальности, украинском гражданстве и увлечении выпечкой

Топ-менеджер оператора lifecell нынешние тарифы на услуги мобильной связи в Украине называет несерьезными, утверждает, что регистрация абонентов была бы очень кстати во время карантина, объясняет, почему оформляет украинское гражданство, и признается, что увлекся выпечкой.

С исполнительным директором оператора мобильной связи lifecell Исметом Язиджи НВ решает пообедать в новой карантинной реальности. Живую беседу нам заменяет скайп-сессия, а столик в ресторане — наши собственные обеденные столы с едой, приготовленной самостоятельно. Выходит экономно, хотя и непривычно. И пока я скромно довольствуюсь домашними блинчиками, Язиджи с гордостью показывает красиво сервированный стол у себя дома.

 — Я обожаю готовить, и за годы жизни в одиночку хорошо этому научился. Если мои друзья и коллеги страдают от закрытия ресторанов, то я нет, — улыбается он с экрана моего ноутбука.

В Украине Язиджи работает уже три года. До этого нынешний СЕО lifecell, третьего и наименьшего в тройке украинских операторов провайдера мобильной связи, был генеральным директором подразделения Turkcell на Северном Кипре, а также руководил дочерней компанией Turkcell, оператором BeST в Беларуси. Теперь же перед Язиджи стоит вполне амбициозная задача: сделать прибыльной и украинскую «дочку» турецкого мобильного гиганта.

Отпив заранее приготовленного чая, я интересуюсь у Язиджи, что же он приготовил.

— О, это гяур-салат, блюдо родом из Восточной Турции, — охотно рассказывает он, повернув поближе к камере салат, подозрительно напоминающий греческий.

Некоторое знание турецкого помогает мне вспомнить, что «гяур» означает «иноверец», и догадки крепнут.

 — Он похож на греческий салат, — подтверждает мои размышления Язиджи, — но мы добавляем в него орехи и заправляем гранатовым соком, это делает его максимально полезным, а еще не таким калорийным, а для нас, запертых дома, это важно.

К салату топ-менеджер lifecell собственноручно испек хлеб. А затем и запечатлел себя на фото, предельно упростив задачу журналу.

— Как вам жизнь в изоляции? — задаю я традиционный для нынешнего времени вопрос.

В ответ мой собеседник внезапно вспоминает, как три года назад впервые прилетел в Киев и прогулялся по Крещатику. Тогда его взгляд привлек баннер на Доме профсоюзов с надписью Свобода — это наша религия!

— Я сразу почувствовал, что попал домой, потому что для меня свобода — огромная ценность. Так вот, можете представить, каково мне сейчас! — искренне улыбается он.

Впрочем, ситуацию с карантином Язиджи воспринимает стоически, а lifecell еще до официального объявления изоляции перевел максимум своих сотрудников на дистанционную работу и даже временно поменял для своих абонентов название сети с lifecell на Будьвдома. Единственное, по чему тоскует мой собеседник, — ежедневная скандинавская ходьба в парке по соседству.

— Честно говоря, я не из тех, кто любит физические тренировки в четырех стенах, поэтому сегодня на столе салат, — признается он.

За салатом и блинчиками мы говорим о карантине в Турции.

 — К сожалению, среди моих соотечественников распространено мышление «со мной такого никогда не случится», и вот, имеем результат, — вздыхает Язиджи, вспоминая достаточно серьезный процент заразившихся коронавирусом в Турции.

— Оказавшись на карантине, украинцы явно чаще звонят друг другу — мобильные операторы в выигрыше? — интересуюсь я.

— Вот мы разговариваем впервые, и вы просто не знаете, какой я человек и как работает наша компания, — внезапно обижается Язиджи на вполне невинный вопрос, но тут же объясняет свою реакцию: его компания сейчас думает совсем не о доходах.

— Например, мы постарались обеспечить врачей в нашей сети бесплатной связью до конца апреля, уже обеспечено более 10 тыс. человек, покупаем два ИВЛ, — перечисляет он, ловя мой запоздалый скептичный взгляд.

Бизнесмен рассказывает, что усилия операторов сети по борьбе с коронавирусом могли бы быть намного эффективнее, если бы в стране существовал закон о регистрации абонентов.

— Послушайте, но вы же сами говорили, что свобода — это украинская религия, — замечаю я.

— Никакого отношения к свободе регистрация абонентов не имеет, она существует в большинстве демократических стран, — парирует Язиджи. — Ваши телефоны и так зарегистрированы в куче сервисов и социальных сетей. Установить связь между вами и вашим номером совсем несложно, пусть и долго.

Топ-менеджер жалуется, что для идентификации абонентов-врачей его компании пришлось обивать пороги учреждений социального страхования и МОЗ, что заняло время.

— Понимание, кто является нашим абонентом, помогло бы нам всем существенно уменьшить риски распространения вируса в стране, — уверяет он.

Так, мобильные операторы могли бы располагать данными, кто вернулся из стран с максимальным риском подхватить вирус, помочь этим людям быстрее получить информацию об опасности заражения и самоизолироваться.

— Министерство цифровой трансформации обращалось к нам за такими данными, но у нас их просто нет, — разводит руками бизнесмен.

— И все же тарифы, учитывая спрос на услугу, вырастут? — возвращаюсь к теме я.

— Мы точно не будем наживаться на грядущем кризисе и с апреля предложим нашим абонентам даже более выгодные условия для голосового общения, чем сейчас. Конечно, мы отчаянно нуждаемся в заработке, мы до сих пор не генерируем доход, но сейчас для этого точно не лучшая ситуация, — категоричен мой собеседник.

***

Некоторое время мы едим каждый свое, и, меняя тему, я предлагаю Язиджи поговорить о меморандуме, который в октябре прошлого года мобильные операторы подписали с украинским правительством. Они взяли на себя обязательства в течение двух следующих лет покрыть Украину качественной 4G-связью. На днях операторам удалось убрать один из крупных камней преткновения на пути к цифровой стране — наконец-то перераспределить частоты в диапазоне 900 Mhz.

— Вы небольшой оператор, и ваши пользователи сосредоточены в основном в крупных городах. Зачем вы инвестируете огромные суммы в развитие сети в небольших населенных пунктах?

— Во-первых, мы изначально были за этот проект, ведь он устраняет цифровое неравенство в стране, — морщится Язиджи. — И мы очень громко и внятно говорили, как сделать этот проект максимально выгодным для всех, но государство и другие операторы поступили по-своему.

Отодвигая тарелку прочь, мой визави весьма эмоционально объясняет: намного выгоднее было бы не строить три отдельные сети для малонаселенных территорий, а использовать шеринг инфраструктуры. По факту же каждый оператор теперь вкладывает в развитие своей отдельной сети большие суммы денег.

 — И все же в чем ваша выгода платить огромные деньги и идти в небольшие регионы, где уже, как правило, есть тотальное исторически сложившееся превосходство одной из двух сетей — Киевстара или Vodafone? — продолжаю допытываться я.

— Действительно, на западе страны люди пользуются в основном Киевстаром, а на востоке — Vodafone. И есть Антимонопольный комитет Украины, который продолжает не видеть этой ситуации закрытого клуба и созданной абсолютно неконкурентной среды. Но мы верим, что технологии, креативность и инновации меняют положение вещей.

Тут же Язиджи уточняет, что делает ставку на инновационность lifecell.

— Многие наши клиенты — также клиенты других мобильных операторов, но их они используют для голосовой связи, а нас — в основном для интернета, — с некоторой гордостью добавляет он.

— Сколько должен стоить мобильный интернет в стране? — интересуюсь я.

— Давайте на примере обсудим, — оживляется Язиджи и рассказывает, что пакет из 20 ГБт интернета и 1.500 минут звонков на любого оператора в Украине сегодня стоит у его компании $5, в то время как за гораздо более скромную услугу канадец выложит минимум $60, а абонент в Турции — $30−35. — Это так дешево, что несерьезно. При этом люди в Украине привыкли к качеству: не дай бог, оно хоть немного хуже. Но ведь хорошие вещи стоят дорого.

После этого эмоционального спича Язиджи делает вывод: нынешние тарифы должны быть минимум на 20−30% выше.

— Много лет миллионы людей оплачивали дешевые тарифы, и крупные операторы не меняли правил игры, приучив людей к недорогому интернету. При этом никто не инвестировал в сельскую местность, и именно потому мы сегодня, в эпоху 4G, делаем это в спешном порядке, — не упускает случая помянуть своих конкурентов СЕО lifecell.

 — Послушайте, но до недавнего времени именно у вас были едва ли не самые низкие тарифы по сети, в то время, как, например, Киевстар тарифы повышал, — напоминаю я.

— Тогда вы должны помнить, что мы также были и первым оператором, который поднял тарифы, Киевстар шел за нами. Сегодня наши тарифы — это попытка выровнять рынок, да и отреагировать на кризисный период, который нас ждет.

Отпив айрана, Язиджи возвращается к мысли о неконкурентном рынке украинского телекома, чьи правила игры не позволяют нормальное перераспределение долей между операторами. А затем называет две волнующие его проблемы — очень сложную процедуру переноса телефонного номера абонента из одной сети в другую, а также высокие тарифы для звонков на телефоны других операторов.

— Оба эти условия «закрепощают» украинского абонента, и моя цель их побороть. Поверьте, я к этому активно иду, — напоминает он.

***

Мы почти доедаем обед, и я интересуюсь у Язиджи, который недавно решил подавать документы на украинское гражданство, зачем ему это.

— Честно говоря, я старомодный и сентиментальный парень, провожу в Украине большую часть жизни, а своих украинских друзей и коллег вижу чаще, чем кого-либо еще, и я сжился со страной, — признается топ-менеджер.

Тут же он называет еще одну, более прагматичную причину: за годы работы в Украине его чрезвычайно утомили протоколы о допуске иностранцев. Так, почти к каждой встрече в государственных учреждениях он начинает готовиться за два дня до даты, а затем в день встречи подвергается протокольной проверке.

— Для меня это выглядит немного как дискриминация, — разводит он руками.

— Но при этом, претендуя на украинский паспорт, вы должны понимать, что не сохраните турецкий, — напоминаю я собеседнику особенности украинского законодательства.

 — Да, я знаю, и меня это совсем не пугает. В родной Турции я прекрасно могу жить и работать с паспортом не менее родной Украины, законодательство не создает этому препятствий, — просто говорит Язиджи.

Подхватив тему любви к стране, я прошу собеседника рассказать, что же такого особенного он нашел для себя в Украине.

Переместившись от обеденного стола в комфортное кресло, он размышляет:

 — Для меня Украина — комфортная и понятная страна, с тех самых первых минут на майдане. А еще здесь живут открытые к изменениям люди с замечательным чувством юмора. Вот поверьте, я жил некоторое время в США и испытал там настоящий культурный шок: когда ты шутишь, мало кто смеется.

Расплываясь в довольной улыбке, Язиджи говорит, что в Украине все не так: твою шутку мгновенно подхватят, разовьют и вернут еще более остроумной.

 — Поверьте, общее чувство юмора, — очень важное качество для комфортной жизни, — добавляет он.

 — А что вас в Украине раздражает? — пользуясь моментом, пытаюсь выяснить я.

 — Заторы на дорогах, — не скрывает раздражения Язиджи. — Я их ненавидел в Стамбуле, ненавижу и здесь. В Стамбуле много времени тратишь при переезде из европейской части города в азиатскую, а в Киеве ты точно так же стоишь в пробках на пяти городских мостах.

И тут же оговаривается: во всем остальном, особенно в кухне, Украина ему идеально подходит.

 — Украинцы очень семейные, мне нравится, что праздники они стараются проводить вместе со своей семьей, как в Турции моего детства. Сейчас, к сожалению, турецкое общество поменялось и стало более разрозненным, — сожалеет он.

Затем Язиджи словно спохватывается.

— Но все же главное качество, которое я ценю в украинцах, — это свобода, и когда я работаю здесь в телекоме, поверьте, я хочу, чтобы этой свободы было больше! — эмоционально завершает он свой спич, а заодно и интервью.

Пять вопросов Исмету Язиджи

— Самая дорогая вещь, которую вы приобрели за последние пять лет?

— Пожалуй, машину для моей семьи, которая сейчас живет на Северном Кипре. И это не Lamborghini, а Mini Cooper — идеальная машина для поездки по острову. Я родом из семьи среднего достатка и, честно говоря, не привык разбрасываться деньгами.

—  На чем вы передвигаетесь по городу?

— Я живу напротив офиса, поэтому на работу и в центр города максимально стараюсь ходить пешком, ненавижу пробки. В крайнем случае пользуюсь служебным автомобилем.

— Самый мудрый человек, с которым вы беседовали в течение жизни?

— О, это мои друзья, но я не хочу кого-то одного выделять. Я общительный человек, и многие мои друзья со мной уже более 30 лет.

— Самое необычное путешествие в жизни?

— Наверное, Мальдивы, мне очень понравились там рыбалка и снорклинг, а пляжи ничем не хуже, чем на Северном Кипре, где сейчас живет моя семья.

— Есть ли у вас guilty pleasures — запретные радости?

 — О да! Во время карантина я так сильно увлекся выпечкой, что теперь, когда звоню жене и предлагаю угадать, что я сегодня сделал, она просто спрашивает: какое именно печенье?

Просмотр ссылок доступен только зарегистрированным пользователям

Топ-менеджер оператора lifecell нынешние тарифы на услуги мобильной связи в Украине называет несерьезными.
Язиджи и рассказывает, что пакет из 20 ГБт интернета и 1.500 минут звонков на любого оператора в Украине сегодня стоит у его компании $5, в то время как за гораздо более скромную услугу канадец выложит минимум $60, а абонент в Турции — $30−35. — Это так дешево, что несерьезно...
Язиджи делает вывод: нынешние тарифы должны быть минимум на 20−30% выше

Если поднять украинский чек $5 на 20-30% это будет $6,5 что всё равно заметно ниже чем $30 в Турции. Значит, всё равно "оператор" (Язиджи) останется не совсем доволен, т.е. будет куда повышать. Успокоятся только когда дойдёт до $30. Нечего значит и рыпаться повышать...

Так что пусть не жалуется, получили для стрижки огромную 40-миллионную страну. У Киевстара же получается.

Так он и не сильно жалуется. Есть куда расти чеку с $5 Украина до $30-60 (Турция-Канада).

Вот ещё вам пример "интервью", написанного пиарщиками и проплаченного деньгами, собранными с абонентов. Долго думал, ставить или не ставить это пургомёт, а потом подумал, что страна должна знать своих "героев".

В Медиасате так хотели вылизать заказчика, что даже корпоративную подложку организовали. У меня такие истории вызывают рвотный рефлекс. Вы поднимаете тарифы, чтобы оплатить каким-то ... джинсу? Я у такого оператора покупать услуги не буду.

Но пусть побудет для истории...

2020 рік – успішний з точки зору бізнесу для телеком-галузі?

Почну з того, що 2020й рік видався дивним, не таким як попередні. Зрозуміло, що причина тому – COVID-19. Як тільки розпочався карантин, нам здалось, що рік буде невдалим для бізнесу в країні. Звичайно, як комерційна компанія ми повинні діяти за принципом, що компанії, які займаються бізнесом в першу чергу повинні думати про свій дохід, про прибутки, про маржу. Але є ще одна роль, яку історично ігнорують або недооцінюють. Ця роль соціальна, вона полягає у підтримці суспільства, громадян у важкі часи. Тому, нашою першою реакцією на локдаун як соціально відповідальної компанії було допомогти всім медичним працівникам, лікарям. Ми їм запропонували спеціальні доповнення до їх існуючих пакетів з безкоштовними 1500 хвилинами та 20 Гб інтернет трафіку, де б вони не знаходились, щоб задовольнити їх потреби в комунікаціях з колегами, пацієнтами та хворими. Пропозицією скористувались більше 14 тисяч медичних працівників.

Потім ми зрозуміли, що більшість українців під час карантину будуть знаходитись вдома на ізоляції і цінність спілкування з рідними, близькими стає більшою.

Компанія Glovo стала нашим партнером з доставки стартових пакетів там, де була логістична можливість, всім, хто їх замовив. Доставка здійснювалась протягом 45 хвилин в радіусі 2.5км від точки продажу lifecell.

Українцям, які застрягли в березні 2020 року за кордоном ми запропонували «Екстрений віртуальний номер BiP» за 1 гривню для оптимізації витрат на голосовий зв’язок. Функціонал месенджеру ВіР дозволив абонентами, які знаходились за межами країни, приймати та здійснювати дзвінки саме з українським номером, але без наявності фізичної SIM-картки. Для цього їм був потрібен наявний інтернет (мобільний чи Wi-Fi), встановлений месенджер BiP та активований український віртуальний номер.

Українцям, у кого не було можливості поповнити рахунок, ми запропонували скористатися BiP SOS-пакетом. За допомогою цієї послуги абонент через меседжер BiP може телефонувати на будь-які українські номери (мобільні та міські), навіть якщо на його рахунку немає грошей. До речі, цю послугу було запущено ще в 2019 році, просто під час запровадження карантину вона стала дуже актуальною.

В квітні, коли стало зрозуміло, що карантин це надовго, – ми запустили акцію «Квітневий безліміт» та надали нашим абонентам (тим, в кого тарифний пакет 100грн+) можливість спілкуватися без обмежень за допомогою голосових дзвінків на будь-які номери мобільного та фіксованого зв’язку по Україні.

З одного боку пандемія стала обмежуючим фактором для багатьох людей, але з іншого, ми намагались розблокувати спілкування, намагались зняти бар’єри, які існували між людьми. Епоха COVID-19 стала лакмусовим папірцем для всіх мобільних операторів. Ми зрозуміли на практиці, що висока ставка інтерконнекту, яка існує в Україні, – була стримуючим фактором і призвела до того, що люди мали менше можливості спілкуватись один з одним, при наявності мобільних номерів різних операторів.

Паралельно з тим, наші працівники не переставали працювати в полях, в регіонах, щоб надавати людям доступ до спілкування та передачі даних – будували ще більше базових станцій, щоб ми мали можливість покрити більше територій, проводили ремонтні та профілактичні роботи. Звісно, нашим головним орієнтиром та пріоритетом в цій ситуації були наші працівники та їх здоров’я. Як компанія, ми забезпечили їх всім необхідним, щоб вони не потрапили до зони ризику під час виконання службових зобов’язань.

Зі свого боку, ми зробили все можливе, щоб наші абоненти та прості українці не піддавали себе ризику. Навесні ми розпочали загальнонаціональну кампанію «Будь вдома». Наші абоненти, коли дивились на екран мобільного телефону замість назви оператора «lifecell» бачили напис «Bud’ vdoma», як нагадування, що потрібно себе берегти і виходити на вулицю лише за потреби.

Я дуже пишаюсь працівниками компанії, які самотужки провели фандрейзінгову кампанію «BIG HEARTED COMPANY» всередині lifecell», зібрали 440 тисяч грн. З їх допомогою ми придбали 2 апарати ШВЛ для українських центрів боротьби з COVID-19: опорної лікарні Київщини Білоцерківської міської лікарні №3 та Уманської міської лікарні. (Загальна вартість двох апаратів ШВЛ склала 1 млн 50 тис. грн).

На початку березня, коли тільки но почались розмови про карантин, ми закрили всі наші офіси, а всіх співробітників переведено на дистанційну роботу.

Що стосується бізнес-показників за 2020 рік, я не можу поділись даними за IV квартал, але за II та III ми досягли показників, які були рекордними для компанії. Я думаю, ви в курсі історії, де ми постійно обіцяємо, що lifecell ось-ось стане прибутковою компанією? В червні 2020 року, вперше за 15 років, ми стали прибутковою компанією, і показники продовжують зростати. Це стосується не лише фінансів, але і показників абонентської бази, яка є важливим мірилом для будь-якого оператора.

Я задаю собі питання: «Чому так сталося, як це все почалося»? Думаю, що це результат інвестицій в 3G, потім в 4G, в покриття, в якість, в клієнтоорієнтованість. Люди починають звертати увагу на нас, приділяти більше уваги нашим сервісам. 2020-й рік почався дуже негативно, в Україні, на жаль, як і в інших країнах, є померлі від коронавірусу. Але, незважаючи на ці сумні події, наш бізнес все ж таки почував себе досить непогано протягом року. І я впевнений, коли ми оприлюднимо фінансові показники за 2020-й рік, ви також погодитесь з нами.

Деталізація за напрямками

Розбудова мережі та перехід до 900 МГц

Влучне питання щодо 900 МГц. Щоб розпочати роботу в цьому діапазоні, ми з іншими операторами повинні були провести рефармінг частот. Процедура ця розпочалась на Заході України, я цей регіон називаю «королівство Київстар», тому що в тій частині України «синій» оператор – беззаперечний лідер ринку протягом останніх 10-15 років. Як зазначив у власному повідомленні в мережі Фейсбук колишній президент компанії «Київстар» Петро Чернишов: «Якщо абонент найбільш популярного оператора захоче піти до іншого, особливо в регіоні, де більшість населення підключені саме до найбільш популярного оператора, він стикається з реальністю вартості дзвінків з однієї мережі на іншу». Така ситуація в Україні сталась через так званий «клубний ефект» та ставки інтерконекту. Виходячи з цього, ми знали, коли ми реалізуємо проект в 900МГц, у нас буде мало шансів, що до нас приєднається велика кількість нових абонентів в конкретному регіоні. Але по мірі просування рефармінгу на Схід ми все більше включалися в процес (наразі рефармінг вже завершився, прим.ред.).

З самого початку проєкту мені не дає спокою одне питанням: «Чому ніхто в державі не замислювався над тим, що величезні компанії, які заробили на українському ринку мільярди гривень за останні 15 років, не робили інвестиції в сільську місцевість і не працювали над створенням сприятливих умов для цього процесу? Тому, коли великі оператори показують бурхливу діяльність і намагаються щось робити, я завжди питаю: «А де ви раніше були, хлопці»?

Щодо моєї позиції, цілком підтримую цю ініціативу, проект мені дуже подобається. Добре, що теперішній український Уряд взяв на себе ініціативу щодо впровадження мобільного зв’язку в сільських регіонах і є драйвером подолання цифрового розриву. Я вірю, що різниця між містом і селом в плані доступу до цифрових послуг та сервісів не тільки скоротиться, але й зникне як явище.

Інтернет в метрополітені

Інтернет в київському метрополітені і доступ до мережі 4G – це ще одна хороша історія з 2020 року. І повірте мені, жодні гроші, жодні інвестиції не такі великі, як та кількість роботи і часу, які були витрачені задля подолання бюрократичних перепон та в боротьбі з бюрократичною машиною на шляху до реалізації проєкту. Я пам’ятаю як на зустрічі з керманичем Києва паном Віталієм Кличко я казав, що багато де в світі в метрополітені люди користуються 4G, передачею голосу та даних. В Києві, столиці найбільшої країни Європи, існувала монополія на інфраструктуру, і ми не могли розмістити наше обладнання. Я ще й досі вважаю, що доступ до мобільного, до широкосмугового інтернету – є одними с основних прав людини. Тому ми, представники трьох мобільних операторів, були раді надати мешканцям столиці таку можливість.

Під час Майдану гідності було гасло «Свобода – це наша релігія». Це гасло одне з фундаментальних правил нашої компанії. Ми натхненні цим лозунгом, і тому боремось за свободу і право всіх людей мати доступ до мережі інтернет. Ми будемо боротись щоб чим далі цей ринок ставав відкритішим, конкурентоздатнішим. В кінцевому результаті виграють користувачі, громадяни України.

Ринок послуг з роумінгу

Як оператор зв’язку ми зазнали значних втрат від неможливості надання цієї послуги, адже люди майже не подорожували. За підсумками 2020 року дохід від послуг, якими абоненти користуються в роумінгу, порівняно з результатами 2019 року, майже вдвічі знизився. І я не очікую значних покращень в галузі туризму та перевезень пасажирів щонайменше до початку літа. Тому в темі доходів від роумінгу ми не ставимось оптимістично за результатами 2021 року до цього напрямку. Але порівняно з іншими бізнесами: авіаперевезення, туризм, ХоРеКа – у нас ситуація більш-менш виважена і прогнозована. Головне моє бажання, щоб ситуація виправилась завдяки лікам чи вакцинації, і люди зажили старим життям, без пандемій і коронавірусів, з відкритими кордонами та свободою пересування. Це наразі головний пріоритет.

Результати від MNP

Насправді, ми зараз оператор №1 за кількістю перенесених до нас номерів. Але якщо ми порівняємо кількість абонентів, які скористувались послугою MNP з загальною базою мобільних абонентів в Україні, то ця цифра незначна. Причина – недосконала процедура та методологія перенесення. Коли ви захочете змінити оператора, що обслуговує ваш номер, вам в першу чергу потрібно звернутись до вашого поточного оператора, і ваш оператор зробить все можливе, щоб ви від нього не пішли.

В країнах Європи така послуга доступна вже близько 15 років. В Україні діалог про реальне впровадження, а не просто розмови, почались через 10 років, після того, як в Європі мобільні оператори не прив’язували абонента до себе номером. Тому ми і хочемо налаштувати цю систему, щоб вона працювала так як потрібно, і вигравав завжди абонент. Якщо людина хоче змінити оператора зв’язку, вона в першу чергу повинна звернутись до нового оператора, де їй не скажуть, що відсутня технічна можливість, або процес перенесення номеру займає від 3 до 6 місяців. Наша команда спеціалістів готова перенести номер набагато швидше. Для мене MNP – це демократія на ринку мобільних операторів, користувачі мають право голосувати гривнею за того оператора, який їм до вподоби. І якщо хтось блокує цей процес – значить, що він не поважає права людей на вільний вибір. Можна блокувати і надалі цей процес, але я впевнений, що рано чи пізно він відбудеться, тому що свободу неможливо спинити.

Яка ситуація зі ставками інтерконекту?

Як я вже казав, в Україні існує так званий «клубний ефект», і його існування одна з причин підтримки ставок інтерконекту високими для того щоб закріпити позиції домінуючих операторів. Головна мета – затримати користувачів у власній мережі, де вони мають змогу безкоштовно телефонувати абонентам своєї мережі. А от якщо маєш бажання зателефонувати на номер іншого оператора – то тут, відповідно, настає покарання у вигляді високих тарифів та розцінок.

Ми навіть замовили дослідження компанії «Factum Group». Було проведено опитування абонентів різних мобільних операторів про їх ставлення до дзвінків на інші мережі. Виявлено, що більшість українців досі звертають увагу на те, абоненту якого оператора вони дзвонять. Телефонуючи на номери іншого оператора вони намагаються говорити швидше аби заощадити кошти і пакетні хвилини. З цією ж метою абоненти одночасно використовують кілька сім-карт. При цьому понад половина «мультисімерів» відчувають незручності від більших витрат на зв’язок через необхідність сплачувати послуги кількох операторів.

На європейському ринку мобільного зв’язку загальним стандартом є anynet-тарифи —коли дзвінки на всі мережі включено в тариф без будь-яких обмежень. Дослідження «Factum Group» показало – 79% респондентів хочуть, щоб і в нашій країні на законодавчому рівні ціна хвилини дзвінка на мережі інших операторів була такою ж, як зараз вартість дзвінка всередині мережі. Водночас, тільки 13% респондентів, що звертають увагу на номер абонента, готові скаржитися на обмеження можливості спілкування з абонентами інших операторів до державних структур.

Не треба далеко їхати, є приклад сусідньої Польщі. Якщо ми зайдемо в перший ліпший магазин з продажу стартових пакетів в умовному Пшемислі в 5 кілометрах від українського кордону і запитаємо у продавця, чи є якась різниця між тарифами на дзвінки всередині мережі ( onnet calling ) та на мережі інших операторів ( offnet calling ), вони нас просто не зрозуміють. Тому що така дискримінація у них зникла більше 10 років потому. А ваші читачі можуть пам’ятати в Україні тарифні плани, де оператор нараховував власному абоненту 10 копійок на рахунок за дзвінки з інших мереж на його номер.

Навіть не зважаючи на те, що за останні декілька років ставки інтерконекту в України знизились в декілька разів, вони все одно високі. Я вважаю, що їх вартість повинна бути на рівні собівартості, тобто ціна – 3 копійки, хоча зараз нам доводиться платити в три-чотири рази більше через те, що інші оператори не хочуть йти нам на зустріч. І це ще один бар’єр, який ми хочемо здолати, бо ці бар’єри стоять не перед операторами, а перед усіма користувачами.

Послуги безкарткового номеру eSim

Ми були першим мобільним оператором з «великої трійки», який запустив в Україні сервіс eSim. Якщо ваш телефонний апарат дозволяє вам не користуватись фізичними картками мобільних операторів, або ви часто подорожуєте, або експат, відчуйте свободу. Вам не потрібно купувати картку, вона може бути віртуальною в вашому мобільному телефоні. За цим майбутнє. Зі зміною парку смартфонів на руках в абонентів буде зростати кількість eSim абонентів. Адже у власному апараті ви можете одночасно тримати 2, 3, навіть чотири номери, аби ви лише сплачували абонентську платню. За вийнятком жорсткого карантину брезня–квітня 2020 року ми спостерігали стабільне зростання продажів eSIM від lifecell. Наприклад, порівняно з листопадом 2019 року, кількість активних електронних SIM-карт у мережі оператора в серпні 2020 року зросла на 94%.

Послуга мобільного телебачення

Не можу сказати, що наявність телевізійного сервісу в тарифах мобільного зв’язку є головним драйвером продажів. Але, насправді, ця послуга затребувана абонентами. Адже вони купують не перегляд телеканалів, а можливість перегляду. За будь-яких обставин, якщо у вас немає можливості подивитись контент на великому екрані, у вас є мобільний телефон, який дає вам таку можливість – не прогавити потрібне. На послугу є попит і бізнес в цьому напрямку зростає. З моменту запуску ТV+ у нас близько 600 тис завантажень застосунку, приріст в downloads складає +50% рік до року. Те, що «Датагруп» придбала компанію «Воля», вважаю доброю новиною, що ніяк не вплине на наші партнерські відносини і вони стануть більш продуктивнішими.

Назвіть розмір інвестицій в мережу lifecell в 2020?

Як я вже говорив, фінальні показники нашого фінансового звіту ми публічно презентуємо в лютому місяці. За останній квартал 2020 року інвестиції зросли, і скоро ми побачимо остаточні цифри, але в будь-якому випадку, інвестиції в 2020 році були не менші за 2 млрд. гривень.

Якщо ви подивитися на показники інших операторів, то я можу запевнити, що ми єдиний оператор, який інвестує так багато своїх доходів в країну. І важливо дивитись не на суму інвестицій, а на суму реінвестицій.

Який показник ARPU в мережі lifecell?

В 2019 році показник ARPU був найвищий, зараз якщо я не помиляюсь, у «Київстар» – 78,5 гривень на місяць з абонента, у «Водафон» – 79,1 гривень, у нас – 76,3 грн.

Порівняно з європейськими країнами показник APRU є дуже низьким, хоча насправді витрати на будівництво мережі, базової станції – однакові що для Європи, що для України. І відповідно, у нас дуже різна рентабельність бізнесу. Це призводить то того, що новітні технології і нововведення впроваджуються в Україні з великою затримкою.

Шерінг інфраструктури для оператора – канібалізм або справедливий розвиток ринку?

Насправді, тут важко казати про розвиток, особисто я його не бачу в плані великої різниці між тим що було і як сталось. Можливо ситуація покращиться з впровадженням 900 МГц, але наразі тут дуже слабка конкуренція і повільні темпи розвитку. Між операторами дійсно було підписано Меморандум, але в ньому дуже багато різних умов і вимог, як то однакова сума інвестицій, без визначення кількості абонентів чи доходів.

Технологічна нейтральність – міф або реальність для України?

Якщо Уряд України хоче якнайшвидше отримати максимальне покриття території країни мобільним зв’язком і широкосмуговим інтернетом, то повинен допомогти операторам і надати їм можливість розгортати мережі із використанням частот, які хоче і може використовувати безпосередньо оператор в конкретній точці. Тому що за ці частоти оператор вже сплатив державі кошти у вигляді ліцезнійних зборів.

Наприклад, раніше ми платили купу грошей за розгортання мережі 3G, потім на тендері викупили нові частоти для розгортання 4G. Ми хочемо використовувати ресурси і технології ефективно. І очікуємо на взаємність.

Приклад – побудова мережі на частотах 900 МГц в сільській місцевості. Для того щоб покрити цю територію, маленькі міста, села і селища – нам потрібно використовувати башти висотою 50 – 70 метрів. Якщо нам поталанить, ми отримаємо всі дозволи і побудуємо щоглу і базову станцію десь посеред поля за 10 місяців, якщо застрягнемо в бюрократії – від 14 до 20 місяців. Я підштовхую і закликаю Уряд України до реформ, щоб спростити строки процесів та прискорити результат в якому зацікавлені не тільки ми, але й Уряд, Міністерство цифрової трансформації та всі українці.

Аналогічна ситуація з рентною платою за частотний ресурс. Нас вимагають витрачати мільйони доларів на обладнання і будівництво, паралельно з нас беруть великі кошти за використання радіочастотного ресурсу за який ми сплатили ліцензійний збір.

Окремо вже йдуть розмови про цифровий дивіденд і вивільнення частотного ресурсу від цифрового телебачення. І тут знову виникає питання: хто заплатить за частоти ліцензійний збір, куди закладені суми на конверсію та вивільнення цих частот від телебачення та спец користувачів? Адже за моєю скромною думкою, країна може надати частоти безкоштовно за умови розбудови мережі в зрозумілі строки.

Уряд намагається наповнити бюджет в будь-який законний і можливий спосіб – це їх право і зобов’язання. Нічого не маю проти, але ситуацію повинна бути справедливою, і правила гри однакові для всіх. Невже немає альтернативних джерел? В Україну завозяться мобільні телефони тисячами, за які не платяться жодні податки. А могли б сплачуватись і наповнювати бюджет. І це чесно та справедливо, як приклад.

Які послуги затребувані абонентами?

Найбільшою популярністю зараз користується передача даних та відео, розважальні сервіси, додатки, які полегшують життя людей. Впровадження 4G надало можливості людям зі смартфоном в руках отримувати ті самі блага, що і людям з персональними комп’ютерами. В Україні дійсно відбувається цифровізація та діджиталізація життя. Зокрема, хочу відмітити застосунок «Дія», який набув неабиякої популярності. Під час пандемії особливого значення набуває онлайн освіта та телемедицина. Хоча, на жаль я не бачу щоб Уряд розробив та впровадив загальнонаціональну політику доступу до онлайн освіти школярам та студентам, бо це неабияк важливо для розвитку країни, держави, суспільства. Ця робота робиться, але в більшості випадків на регіональних рівнях, а не загальнонаціональному.

В яких послугах чи сервісах ви бачите для себе прибуток в майбутньому?

З радістю хотів би знати, які продукти чи послуги будуть приносити найбільші прибутки в Україні, але нажаль у мене немає відповіді. Основні прибутки ми генеруємо на послугах передачі даних. Що стосується Інтернету речей чи інших способів застосування можливостей мереж 4G, то такі послуги поки що недостатньо поширені, тому і доля прибутків не надто помітна.

Майбутнє телеком-ринку в сегментах: IOT, SAAS, security?

Насправді, ми хочемо бути в топі усіх цих напрямків. У нас вже є відповідні команди, які займаються розробкою кожного із цих напрямків, і Інтернету речей і безпеки в Інтернеті, і сервісів програмного забезпечення, тому я вважаю, що ми будемо робити все можливе, для того щоб бути в топі. Ми – найменший і наймолодший оператор в Україні і саме тому, ми дуже інноваційні, нам потрібно бігти швидше за всіх, в той час, як інші компанії просто йдуть, якщо використовувати таку метафору. Кожен з цих напрямків перспективний для телеком-оператора і має майбутнє.

Контент-послуги: мобільні оператори vs МінЦифра vs НКРЗІ. Хто правий?

Хочу сказати, що ми безперечно праві, і я поясню чому. Раніше дійсно була така ситуація, коли користувачі могли не знати на які сервіси вони підписуються (непідтверджена підписка Single Opt-in), і відповідно, витрачали на це гроші. Наприклад, випадково підписались. Але як тільки ми отримували скаргу чи помічали таку підписку – ми одразу її блокували, скасовували додаткові витрати користувачів. Захищали наших абонентів від незапланованих і невиправданих витрат.

Все що хоче зараз зробити Уряд в особах МінЦифри та НКРЗІ – ще більше ускладнити нашу роботу, послугу, яка мала назву «opt-in» зробити подвійною. Хоча, насправді, це не принесе ніяких переваг для споживачів.

Які плани компанії щодо розвитку дротового доступу до мережі інтернет?

В нашій дорожній карті такі плани є. «lifecell» має бути присутнім на ринку фіксованого доступу до мережі інтернет. Наразі ринок телеком-доступу знаходиться у фазі «червоний океан» і ми приглядаємось до нього. Не обов’язково ми будемо купувати місцевих операторів, щоб скористатись їх інфраструктурою. Ми не відмовляємось від моделі розбудови власної мережі, щоб відрізнятись від вже присутніх на ринку гравців технологічно і сервісами.

З багатьма інтернет-провайдерами («Воля», «Ланет», «Фрінет», «МакЛаут»…) у нас є спільні проекти щодо продажу бандлу в їх мережах «ШПД+мобільний зв’язок». Можливо за результатами цих колаборацій в майбутньому з’являться віртуальні мобільні оператори на базі мережі lifecell. В нашій стратегії записані і такі варіанти розвитку подій.

Щодо входження в ринок широкосмугового доступу – ми все ще вивчаємо цей напрямок і відкриті до діалогу та співпраці.

Ініціатива МінЦифри щодо подолання цифрового розриву

Ініціатива дійсно чудова. Але ще на самому початку цього проєкту я казав, що ми могли б його реалізувати в інший спосіб. Як ви знаєте, в рамках проєкту оператори повинні покрити інтернетом невеличкі міста, села і селища, де мешкають 1-2 тисячі жителів чи ще менше. І як я казав раніше, жоден з операторів не інвестував в покриття сільської місцевості. Тому для покриття таких регіонів – треба подбати про шерінг інфраструктури чи шерінг інвестицій. Таким чином, завдяки спільним витратам різних операторів, ми могли б витратити менше і покрити майже всю територію країни.

Але натомість, Уряд змусив мобільних операторів побудувати три паралельні мережі. І такі інвестиції стали недоцільними та нерентабельними. Вирішенням проблеми могло би стати створення Фонду з надання універсальних послуг. В світі є давня практика – оператори платять щороку 1% від прибутків до таких фондів, а уряд використовує кошти для покриття непокритих територій.

Є ще один приклад. Уряд, використовуючи гроші такого Фонду проводить тендер на будівництво веж, базових станцій в таких районах і потім здає їх в оренду операторам.

Насправді, проект вже почався, ми всі в ньому. Все що я розповідаю – мої думки, не впевнений, що ми можемо вплинути і змінити процес. Я в індустріі більше 20 років, тому вражаю, що маю право на думку, і деякі речі я робив би по-іншому, виходячи з моєї експертизи.

Але все ж я за покриття 100% території України зв’язком, найвіддаленіших куточків і підтримую будь-які ініціативи Кабінету Міністрів України, Міністерства цифрової трансформації, НКРЗІ.

Чи доречне впровадження 5G в Україні?

Відтоді, як почали впроваджувати зв’язок четвертого покоління 4G, багато хто розпочинав розпитувати про 5G. І я завжди задаю одне й те ж саме запитання: «Що ви очікуєте від 5G?» Зазвичай зрозумілої відповіді не отримую. 5-те покоління – це нова трендова і хайпова тема, про яку багато говорять, але мало хто розуміється на ній.

Якщо Уряд веде розмови про 5G, то має взяти на себе ініціативу з розробки стратегії і досконально ринку пояснити навіщо нам зв’язок 5-го покоління? Одна справа інформаційні кампанії про необхідність 5G, інша справа обґрунтування фінансові, економічні та політичні, як використовувати цю технологію в українських реаліях і в яких галузях. Тому що 5G – це в першу чергу рішення для промисловості, сільського господарства, медицини, логістики та автономних засобів пересування в транспортному секторі, інтернету речей. А якщо на 5G переходити щоб швидше завантажувати кіно, то я впевнений, що в цьому переході поки що немає жодного сенсу.

Які міри були прийняті для роботи lifecell в умовах карантину та локдаунів?

Як я вже сказав, з березня наші офіси закриті, більшість співробітників працюють з дому. Доступ до своїх робочих місць в офісі мають лише ті працівники, без фізичної присутності яких робота неможлива.

Ми постійно займаємось моніторингом стану здоров’я наших співробітників, у нас є спеціальна команда бізнес-підтримки, яка проводить тестування, чи займається будь-якими питанням, пов’язаними зі здоров’ям наших співробітників.

Що стосується наших магазинів, то ми дотримуємося усіх вимог державного законодавства: у нас є маски, санітайзери, усе що завгодно, ми дуже серйозно ставимося до гігієни і до не стану здоров’я.

Перед початком корона кризи всередині компанії ми моделювали різні сценарії, навіть найгірші.

Будь-який співробітник в критичній ситуації завжди задає собі два питання:

- Що станеться зі мною, якщо я захворію?
- Що буде, якщо я втрачу роботу?

На початку березня, у нас було зібрання працівників, я звернувся до колективу lifecell і запевнив всіх, що ніхто в компанії не втратить роботу через пандемію та карантин. В квітні ми підвищили зарплатню нашим співробітникам. Жодного працівника ми не звільнили під приводом COVID-19.

Чи готові були працівники перейти до дистанційної роботи?

Насправді, ми в lifecell були готові до дистанційної роботи задовго до карантину, тому що завдяки діджиталізації, яка почалась у нас уже давно, ми перебудували більшість процесів.

Завдяки дешборду, який ми створили ще у 2018 році, усі процеси, які відбуваються в нашій компанії зафіксовані і контрольовані. З єдиного центру управління ми маємо доступ до всіх працівників і підрозділів, від техніків до відділу продажу чи фінансів. З деякими співробітниками ми більше як 2 роки працювали дистанційно, вони навіть в офісі ніколи не були. Тому, я хочу сказати, що ми дійсно на 100% цифрова компанія. І всі нововведення для нас пройшли в комфортних умов.

Кстати, у турок вроде бы до сих пор нет пиар-дирехтура. Или он(она) очень стеснительный.

я себе подумал, что если нашлись деньги на джинсу, то найдутся и за частоты

Обалдеть логика. Бомж кое-как напопрошайничал на хлеб. Значит, у него найдётся и на Бентли...

Исмет жалуется в Фейсбуке, что им по-прежнему вставляют палки в колеса при оптимизации MNP, тегнул Бодю из НКРСИ

MNP : Mobile Number Portability or FREEDOM of customers!

Many years ago, customers of mobile communication services have been given right to switch their mobile operator in case they are not happy with their current operator. This freedom came to Ukraine with 10+ years delay. As introduced in Ukraine, customers should apply to their current operator for porting out their number. And guess what happened; “Never ending technical problems”, registration mistakes and, many other excuses to kill port out process.

Ideally, customers should be able to go to the operator which they would like to get services from and apply for porting their number in. Finally, NCCIR stepped in to fix this problem and remove barriers in front of people who are willing to change their mobile operator. Changes have been made in order to make real MNP possible in Ukraine!

Then an invisible hand started some actions to block this freedom. Some court appeals represented by some lawyers started. Funny thing is that it is not clear who are these lawyers representing?

Who and what are the forces trying to stop this freedom for whose benefit?

And who is afraid of customers’ freedom to choose?

No matter what, lifecell will continue fighting for “the freedom of customers” which will be boosting the competition in the market. 
I encourage all mobile operators’ customers to embrace their freedom and not to let anybody to delay or damage it!

Ещё один незламный из теплых мест