Історія про те, як вчора «слуги» далеко послали президента. Цікаво, чи він піде.
Слідкуйте за руками:
30 вересня Верховна Рада прийняла в цілому закон #3014 "Про електронні комунікації". Це ніби один з євроінтеграційних законів, а голосування терміново відбувалось напередодні саміту Україна-ЄС. Тож приймали спішно, фактично, без обговорення. Зараз не про його, місцями дуже спірну, суть. Про процес.
Однак, 29 жовтня, коли про саміт вже забули, а в Україні розпочалась конституційна криза, Зеленський без шуму повернув закон Верховній Раді без підпису (ч.2, ст. 94 Конституції). Тобто, скористався своіїм конституційним правом і наклав вето. Тож, відповідно до 23 глави регламенту (повторний розгляд Радою законів, повернених президентом), в Раді почалась процедура повторного розгляду закону повернутого президентом. Жодних правок до нього крім президентських ніхто вносити вже не може.
Але Комітет з цифрової трансформації замість того, щоб підготувати пропозиції президента до розгляду Радою у вигляді порівняльних таблиць, як того вимагає п. 4, Ст. 133 регламенту, зразу запропонував залу Верховної Ради скористатися 8-м пунктом статті 135 регламенту, що дає можливість не прийнятий ПІСЛЯ повторного розгляду закон направити на доопрацювання до головного комітету. Однак, слідкуйте за руками, він не був «не прийнятий», бо ні пропозиції президента, ні сам закон повторно не розглядався взагалі.
Отже, 1 грудня Рада без жодного розгляду пропозицій президента направила закон на доопрацювання в комітет. Той, на основі зауважень президента, підготував правки авторства двох депутатів, тобто правки були навіть не комітету, а депутатські. Вчора законопроект знову був повернений в зал для процедури повторного розгляду, а поправки розглядалися саме в порядку глави 23 регламенту, тобто як пропозиції президента. Без обговорення.
Відповідно до процедури, передбаченої 134 і 135 статтями регламенту, як пропозиції президента вони ставилися по черзі на голосування. З правок встояла одна, три зал відхилив. По суті, це були відхилені пропозиції президента, хоча вони були безпідставно сформульовані двома членами комітету.
І після цього законопроект, фактично, в первозданному вигляді, за виключенням однієї поправки, був знову поставлений на голосування, набрав 228 голосів «за» і було оголошено, що закон знову прийнятий в цілому.
Але виникає питання: куди поділось вето президента? Вето за законом може бути або подолано 300-ми голосами, або ні, і тоді залишається версія президента, яка б вона не була. А так як фактичні пропозиції президента напрацьовані комітетом були відхилені депутатами в процедурі повторного розгляду, то такий закон, який НЕ набрав 2/3 від складу парламенту, відповідно до регламенту, має вважатися таким, що відхилений (п.6 і п.9, ст.135 Регламенту). Однак вчора було оголошено, що закон прийнятий в цілому з пропозиціями Президента (!).
Було видно, що спікер дуже незадоволений перебігом подій, але, очевидно, знайшлися сили і люди, що переконали його в правильності нав’язаної процедури.
На мою думку, маємо пряме порушення регламенту, який є законом, а головне, - пряме порушення прав, честі і гідності президента. Фактично, Комітет з цифрової трансформації Верховної Ради взяв і послав президента разом зі всіма його зауваженнями і пропозиціями до ЗП #3014 дуже далеко за мовчазної згоди апарату ВРУ, який, напевно, не перший раз використовував таку схему. Вето президента на #3014 просто викинули в смітник, подолавши його не 2/3 від складу Верховної Ради, як того вимагає закон, а простою більшістю в 228 голосів.
Тепер питання, чи погодиться з цим Зеленський.