Бля, журики опять всё переврали. Вот официальный комментарий...
Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України
Щодо розпорядження КМУ №523-р від 20 травня 2015 року “Про затвердження плану першочергових заходів щодо створення Національної мережі мобільного зв’язку державних органів на 2015 рік”:
1. В розпорядженні НЕ ЙДЕТЬСЯ про створення державного оператору мобільного зв’язку. В розпорядженні ЙДЕТЬСЯ про терміни виконання завдань щодо:
а) дослідження потреби державних органів в захищеному мобільному зв’язку,
б) дослідження існуючих технологій захищеного мобільного зв’язку,
в) підготовки технічного завдання на систему захищеного мобільному зв’язку,
г) підготовки пропозицій щодо необхідних для цього фінансових та людських ресурсів, а також нормативної бази.
Таким чином, результатом виконання розпорядження в серпні 2015 року має бути надання Адміністрацією Держспецзв’язку Кабінету Міністрів конкретних пропозицій: державним органам потрібні такі і такі послуги, це можна реалізувати за такими й такими технологіями, коштуватиме це в такому варіанті стільки, в іншому варіанті стільки.
При цьому можливий і такий варіант, що за результатами опрацювання пункту а) буде зроблено висновок, що державним органам взагалі не потрібний захищений мобільний зв’язок, і всіх влаштовують комерційні послуги мобільних операторів.
2. Трохи бекграунду. Затверджений Урядом план заходів став результатом опрацювання в Держспецзв’язку низки доручень Кабінету Міністрів щодо створення такої системи, виданих ще влітку минулого року. Треба зазначити, що нинішні керівники держави - чи не найперші, які розуміють необхідність створення захищеного мобільного зв’язку для потреб державного управління.
Системи урядового зв’язку, які сьогодні експлуатуються Держспецзв’язку, надійні та добре захищені, але працюють тільки в кабінетах. Вимога часу (та керівників держави, які здебільшого сучасні люди не найстаршого покоління) - саме мобільність управління.
В тестовій експлуатації у співробітників силових структур, органів влади та в збройних формуваннях в зоні АТО перебуває певна кількість експериментальних терміналів стільникового зв’язку з функціями криптографічного захисту інформації «Обрій».
Але на сьогодні ця система не повною мірою відповідає сучасним вимогам. Незважаючи на надійний криптографічний захист голосового трафіку, телефони з функцією шифрування використовують для з’єднання звичайні мережі стільникового зв’язку. Отже, місцезнаходження абонента та перелік його з’єднань можуть бути розкриті. До того ж, у зоні бойових дій місцезнаходження таких абонентів може бути виявлено засобами радіорозвідки.
Держспецзв’язку неодноразово попереджала державних службовців про небезпеку використання відкритих каналів стільникового радіозв’язку.
3. З технічної точки зору, для потребам державного управління відповідає окрема телекомунікаційна система, центр управління якої, включаючи функцію віддаленого управління ключами шифрування, знаходиться під контролем держави.
Сучасні подібні системи у світі сьогодні зазвичай є надбудовою над LTE, що дозволяє створювати швидкі шифровані віртуальні канали зв’язку між абонентами. Можлива реалізація системи захищеного мобільного зв’язку як державного віртуального оператора, який використовує канали інших операторів зв’язку. Це не потребуватиме фінансування створення власної мережі, але можливо тільки після внесення змін до законодавства щодо використання РЧР та спільного доступу до інфраструктури.
Розглядаються й інші варіанти, пов’язані з використанням радіочастот, що знаходяться у спецкористуванні, та використовуються застарілими засобами зв’язку. Вони не потребуватимуть погоджень з ринком, але навпаки, передбачають створення власної мережі.
3. Сума коштів, необхідна для створення такої системи, може бути названа тільки після відпрацювання технічного завдання, вибору технічного рішення та затвердження проекту.
Затверджений КМУ план заходів - це дорожня карта, яка дозволить проводити цей процес відкрито та підзвітньо.
Звичайно, з точки зору національної безпеки, така система має створюватися за кошти замовника, тобто держави. Але якщо в неї бракуватиме коштів, Уряд може приймати рішення про залучення інших джерел фінансування. Наприклад, від НАТО, виробників обладнання, операторів зв’язку, або міжнародних фінансових установ.
P.S. Посяснення вище, починаючи з п.2, були надані одному поважному діловому виданню кілька місяців тому. На їх основі там вийшла маленька замітка, все інше журналістів не зацікавило. Хочеться все ж працювати з журналістами, яки прагнуть грунтовно розбиратись в предметі, а не робити матеріали в стилі “інфопривід та два коментарі”. На жаль, таких мало. На питання прес-секретаря “чи ви уважно читали розпорядження” один з журналістів відповів, що в нього нема на це часу, йому потрібен лише коментар. Що ж, лупаймо цю скалу далі.
