Бойко накинул ещё:
16 квітня 2020 року президент Зеленський прибуде в Ужгород, щоби представити нового голову Закарпатської обласної державної адміністрації – генерал-майора Служби безпеки України Олексія Петрова.
Петров – соратник затриманого 14 квітня 2020 року генерал-майора СБУ Валентина Шайтанова, у якого Петров був заступником у 6-му управлінні ЦСО «А», що неофіційно називалось «Шайтанбатом». Завдяки заступництву Шайтанова – любимця голови СБУ Василя Грицака, більше відомого в народі як «Вася-їбанько» – Олексій Геннадійович не тільки отримав звання «заслужений юрист України», але й очолив у 2017 році Департамент контррозвідки СБУ. На цій посаді Петров проявив феноменальну оперативну кмітливість, розкривши низку державних заколотів і замахів на президента Порошенка.
Зокрема, саме він є автором «справи Савченко-Рубана», згідно з фабулою якої народний депутат Надія Савченко мала з гранатомету розстріляти Верховну Раду, пливучи по Дніпру на маломірному плавзасобі, а також розкрив замах на вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка та півсотні його українських колег, розправитись з якими наказав особисто Путін. Щоправда, злі язики подейкують, що список жертв для Путіна складала прес-секретар генерального, прости господи, прокурора Лариса Сарган, і тому акули пера та гієни клавіатури зустріли цю новину з гомеричним реготом. За винятком, хіба, Сашка Міхельсона, який узнав, що ледь не став жертвою Путіна, лише за місяць після «вбивства» Бабченка – він перебував у цей час без засобів зв’язку в психіатричній лікарні, де одужував від застарілого алкоголізму, і тому гадки не мав про підступи президента Російської Федерації.
Але найбільш успішною оперативною комбінацією Петрова стала «справа Лабутіна-Заярнюка»: ці дві бізнесмени, як виявилось, готували державний заколот і збройне повалення в Україні конституційного ладу. Внаслідок рішучих дій Департаменту контррозвідки СБУ колишній керівник «Укрспирту» Михайло Лабутін отримав політичний притулок у Румунії, а контролювати спиртові потоки став Олексій Петров – принаймні, так стверджує Лабутін, за підрахунками якого Олексій Геннадійович мав лише на «Укрспирті» 2 млн. доларів щомісяця, частина яких уходила «Васі-їбаньку».
Не дивно, що з такими здібностями Петров після інавгурації президента Зеленського опинився не в тюремній камері, а на посаді начальника Управління СБУ в Кіровоградській області, де близько зійшовся на ґрунті спільних комерційних інтересів з головою Кіровоградської облдержадміністрації Андрієм Балонем. Люди брешуть, що саме Балонь і порекомендував Петрова першому заступникові керівника Офісу Президента Сергію Трофімову, одним з головним обов’язків якого є наповнення так званого «президентського фонду» – грошових запасів, з яких здійснюються неофіційні виплати народним депутатам від «Слуги народу» (щомісяця звичайний депутат отримує 5 тис. доларів, заступник голови фракції – 15 тис. доларів, голова фракції – 50 тис. доларів), співробітникам Офісу Президента, міністрам (традиційно міністри отримують від президента по 50 тис. доларів щомісяця), голові СБУ (100 тис. доларів) тощо.
Знову ж такі, люди брешуть, що за призначення головою Закарпатської ОДА Петров зробив такий внесок у «фонд президента», що до місцевих виборів слуги народу можуть не хвилюватись за свої статки – якщо, звісно, не помруть від коронавірусу. Щоправда, деякі політично незрілі посадовці відмовляти Зеленського від призначення Петрова закарпатським губернатором, називали його «російською консервою» та стверджували, що він в АТО заробляв на сигаретах, які в Донецьку виготовляє фабрика «Хамадей» і постачає контрабандою в Європу через територію України. Але президент у відповідь заявив, що той, хто без гріха, нехай першим кине камінь у Петрова. Таких в Офісі Президента не виявилось...
Як би там не було, Володимир Зеленський вже підписав Указ про призначення Петрова головою Закарпатської ОДА й дав Олексію Геннадійовичу 3 місяці на те, щоби той навів порядок у регіоні та відсунув від контрабандних потоків конкурентів – місцевих бандитів. Будемо сподіватись, що за ці 3 місяці в області не почнеться роздача російських паспортів, а Ужгород і надалі залишатиметься в складі України.
