Звинувачення у плагіаті на адресу політиків та топ-чиновників в Україні - явище, до якого українське суспільство вже давно звикло. Ба більше - плагіат в Україні часто не є достатньо вагомою підставою для відставки політиків. А для декого з них - наприклад, для нинішнього міністра освіти і науки України Сергія Шкарлета - шлейф закидів у плагіаті, що тягнеться вже досить давно, не став перепоною для призначення на посаду.
Натомість німецьке суспільство є досить чутливим до цього явища, і обвинувачення у плагіаті вважаються досить серйозними і неодмінно тягнуть за собою наслідки для політиків, яких заскочили за цією справою. Так, днями німецька міністерка в справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Франциска Ґіффай (Franziska Giffey) долучилася до довгого списку німецьких політиків, які змушені були подати у відставку через виявлений плагіат у їхніх докторських дисертаціях.
43-річна політикиня, яка залишається кандидаткою від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) на виборах мера Берліна у вересні цього року, наполягає, що вона написала свою дисертацію у 2009 році добросовісно, хоча й зізнається, що могла припуститися у ній "помилок".
Подібний скандал - далеко не новий для Німеччини. Щонайменше два десятки раніше шанованих німецьких політиків протягом останнього десятиліття зіштовхнулися з обвинуваченнями у недобросовісності при написанні їхніх наукових праць. Серед них - колишній міністр оборони Карл‑Теодор цу Ґуттенберґ (Karl-Theodor zu Guttenberg), який був позбавлений наукового ступеня та подав у відставку у 2011 році, ексміністерка освіти Аннетте Шаван (Annette Schavan), яка аналогічним чином була позбавлена наукового ступеня та подала у відставку у 2013 році. Через звинувачення у плагіаті у 2011 році також змушена була подати у відставку й втратила свій науковий ступінь німецька політикиня, віцеголова Європейського парламенту Сільвана Кох-Мерін (Silvana Koch-Mehrin).
Тінь закидів у плагіаті у минулому лягала й на роботи нинішньої голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) та президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра (Frank-Walter Steinmeier) - утім, в обох випадках було констатовано помилки у цитуванні й політикам залишили їхні наукові регалії.