Інша ключова перевага таких мініелектростанцій – за необхідності вони здатні вмикатися в роботу за лічені хвилини та покривати "піки споживання" у дефіцитні ранкові або вечірні години. В ці періоди Україна зараз вимушена імпортувати дорогу електрику з Євросоюзу або залучати ще більш коштовну аварійну допомогу з ЄС, аби уникнути відключень.

"Міні-ТЕЦ хороші тим, що швидко розганяються – за три хвилини. Для порівняння: атомний блок розганяється три доби. Тепловий блок з холодного стану "піднімається" 8-12 годин, з гарячого – 0,5-1,5 години", – наочно пояснював переваги таких електростанцій влітку 2024 року на той момент прем'єр-міністр Денис Шмигаль після того, як Зеленський публічно оголосив про важливість розвитку цього напрямку енергетики.
Ще один дуже важливий плюс – через невеликі розміри та розміщення в різних куточках країни їх легше сховати від російських дронових та ракетних обстрілів. Оскільки пріоритетними для росіян досі лишаються гігантські підстанції "Укренерго", теплові та гідроелектростанції, такий варіант розпорошених невеликих об'єктів може бути виходом із ситуації для України.

Ідея була цікавою як владі, так і бізнесу: за прикладом Євросоюзу, через прозорі конкурси обрати компанії, які готові вкладати власні кошти у нові кіловати, а натомість отримати довгострокові контракти й стабільне повернення інвестицій.

Ще з часів уряду Володимира Гройсмана в урядових папках лежала ухвалена постанова про порядок таких конкурсів. Задум був наступним: оператор системи – "Укренерго" проводить розрахунки, скільки і на якій території бракує генерації, після чого оголошує відповідний відбір проєктів на будівництво.

Компанії подають пропозиції, змагаючись між собою за те, хто попросить у держави меншу компенсацію за 1 МВт встановленої потужності. Перемагає той, хто погодиться будувати дешевше.

У 2019-му документ ухвалили, але жодного конкурсу так і не провели. Тоді енергоринок лихоманило через "зелені" тарифи, металургійне лобі блокувало підвищення цін, а держава не мала ресурсів навіть для поточних розрахунків, не кажучи вже про компенсації для нових електростанцій. Ідею вирішили просто сховати в шухлядку.

Повернулися до неї вже у 2024 році, коли "Укренерго" провело перші аукціони на будівництво розподіленої генерації. Схема була ще простіша ніж за Гройсмана: компанії на електронному майданчику змагалися просто за укладання п'ятирічних контрактів, а не за "компенсацію".

Перемога дозволяла їм отримати стабільні угоди, під які в банках можна було отримати кредити на будівництво нових об'єктів.

Держава ж просто отримувала нову генерацію без додаткових витрат. Навіть більше – компанії погоджувались дати знижку і "Укренерго" контрактувало послуги на 30–40% дешевше. Здавалося б, модель працює.

Утім, після скандальної зміни керівництва "Укренерго", Міністерство енергетики на чолі тоді ще з Галущенком раптово вирішило: "Ми зробимо свій конкурс, і набагато кращий".
Під цей процес витягли з архіву стару постанову, ухвалену за часів Гройсмана, трохи підредагували, і в січні 2025 року почали конкурс на будівництво 700 МВт нової газової генерації.

Обирати переможців мала не електронна система, а спеціальна комісія з семи представників держави, які під час розкриття пропозицій в прямому сенсі слова діставали стоси паперів із технічною документацією з коробок "Нової пошти".

А зима всё покажет...