Як визначити суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню?
ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві нагадує, відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом п.200.2 ст.200 ПКУ.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду п.200.3 ст.200 ПКУ.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду п.200.4 ст.200 ПКУ.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
«Обговорення норм Податкового кодексу» тема Інтернет – конференції
Нещодавно в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві відбулась чергова Інтернет-конференція на тему «Обговорення норм Податкового кодексу».
На питання учасників Інтернет-конференції відповіла в.о начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві Ольга Борисівна Мирончук. Під час Інтернет-конференції надійшло чимало питань.
Отож, пропонуємо вашій увазі актуальні запитання, які поставили учасники під час Інтернет-конференції та відповіді на них.
1.Чи має право фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування включити до складу витрат вартість придбаного рухомого та нерухомого майна, яке буде використовуватись у господарській діяльності?
Відповідно до п.1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Цивільний кодекс не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ Податкового кодексу.
Згідно із п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу.
Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання господарської діяльності підлягають амортизації.
Згідно із пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 144 - 148 ПКУ, з урахуванням п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 ПКУ.
Отже, витрати на придбання основних засобів (нематеріальних активів) враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку у складі амортизаційних відрахувань.
При цьому, п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Згідно із ст. 2 Закону № 996 дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Обов'язкове ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат операційної діяльності та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування не включається вартість придбаного рухомого та нерухомого майна.
2.Чи мають право платники податків обирати на свій розсуд акредитований центр сертифікації ключів, з якими органом доходів і зборів укладено відповідний договір?
Зважаючи на законодавчо визначений рівний статус усіх акредитованих центрів сертифікації ключів, платники податків мають право обирати за власним бажанням будь-який акредитований центр сертифікації ключів, з якими органом доходів і зборів укладено відповідний договір.
3.Які способи подання податкової звітності та звіту щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?
Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Разом з тим, п. 49.4 ст. 49 Кодексу визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації, розрахунки до органу доходів і зборів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Тобто подання звітності в електронному вигляді до органу доходів і зборів є обов'язковим для великих та середніх підприємств.
Інші платники податку здійснюють подання звітності за вибором в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 Кодексу. В той же час органи доходів і зборів рекомендують таким платникам для зручності подавати звітність в електронному вигляді.
Що стосується подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то згідно з п. 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів:
- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;
- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.
4.Який порядок визначення відповідності платника ПДВ критеріям для отримання автоматичного бюджетного відшкодування?
Критерії, яким повинні відповідати платники ПДВ для отримання автоматичного бюджетного відшкодування, визначені п.200.19 ст.200 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ).
Згідно з п.200.20 ст.200 р.V ПКУ порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Отже, визначення відповідності платника ПДВ критеріям, яким такі платники ПДВ повинні відповідати для отримання автоматичного бюджетного відшкодування, проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
5.Чи необхідно подавати інформацію по РРО, якщо діяльність на підприємстві не здійснюється?
Якщо суб'єкт господарювання не здійснює діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові дні, ремонт на господарській одиниці тощо), що підтверджується відповідним наказом, то реєстратори розрахункових операцій не застосовуються та інформація по дротових або бездротових каналах зв'язку не подається.
Нагадаємо, що відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, за виключенням електронних контрольно-касових реєстраторів, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.
У разі закриття торговельного об'єкта для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен розмістити поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.
Така норма передбачена пунктом 13 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
Вирішення проблемних питань завдяки телефонному зв'язку «гаряча лінія»
Нещодавно було проведено черговий сеанс телефонного зв'язку „гаряча лінія" з начальником управління погашення заборгованості Оксаною Петрівною Ванжулою на тему: «Повноваження податкового керуючого в рамках діючого законодавства». Пропонуємо Вашій увазі відповіді на деякі із запитань, які надійшли від платників податків під час сеансу зв'язку "гаряча лінія":
Запитання 1:
Що може бути джерелом погашення податкового боргу платника податків?
Відповідь:
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є: будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Окрім цього, погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Додатковим джерелом погашення податкового боргу, у випадку якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, може бути дебіторська заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.
Запитання 2:
Ким є податковий керуючий для платника та якими повноваженнями він наділений?
Відповідь:
Керівник контролюючого органу, призначає платнику податків, що має податковий борг податкового керуючого, який є посадовою (службовою) особою контролюючого органу.
Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені Податковим кодексом України. Порядок його призначення та звільнення, а також функції та повноваження затверджені наказом Міндоходів від 10.10.2013 №578.
Зокрема, податковий керуючий:
- описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу;
- здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених Кодексом;
- одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб;
- складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень
У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Запитання 3:
Через який проміжок часу можливо здійснювати продаж майна платника?
Відповідь:
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Запитання 4:
Який орган здійснює продаж цілісного майнового комплексу підприємства, майно якого перебуває у державній власності?
Відповідь:
У разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Організація продажу цілісного майнового комплексу здійснюється державним органом приватизації протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.